Дім Дивних Дітей

Хочеться залишити тут аматорську рецензію на дебютний (але точно не аматорський) роман Ренсома Ріггза "Дім Дивних Дітей". В російському перекладі це "Дом странных детей", але українські "ДДД" мені більше до душі)

Власне книга. Це не просто зшиток недешевого ниньки паперу....Це ніби таємничий фотоальбом...Ви колись бавились у дитинстві бабусиним альбомом, в якому трохи дивакуваті дядьки й тітки, діти та старці здавались героями жахастиків??? Коли берете до рук "ДДД" - відчуття схожі. Здається, що це класичний хоррор, що не даватиме нормально заснути...Але...згадайте ситуацію з альбомом...Бабуся розповіла хто є хто на старих фотографіях і альбом перетворився на цікаву історію. Так само буде і з "ДДД". Дивні діти незвичного притулку стануть вашими друзями, а розвиток подій (в тому числі і романтичних) змусять вас забути/забити про навчання, роботу, сон та інші буденні речі...


 І наостанок кілька слів про автора. Ренсом Ріггз - сценарист та режисер короткометражних фільмів. Маю сказати, що його "кіношна" натура добряче наслідила поміж рядків роману. І це добре. Сюжет ніскільки не провисає (цю фразу я з дозволу прикарманила) і так і проситься на знімальний майданчик. І таки ж допросився! Принаймні режисер у моїй голові ще з перших розділів командував акторами та вперто переставляв декорації моєї уяви. Автор справився із завданням.

П.С. Ренсом Ріггз досить неординарна особистість і симпатичний молодик, а це для письменника [початківця] відіграє неабияку роль, хочете вірте, а хочете - ні.

П.П.С. Особливого шарму книзі додає факт, що всі незвичні та дещо дивні фотографії - це не фотошоп, а експонати цінних колекцій...

Настрій: дивний
Зараз звучить: Without limits - Дихаю тобою