Коли на пальчиках приходить ніч, знімаю з зап'ястя годинник. Він так втомився наздоганяти мій шалений пульс, що навіть цокає в півголоса. В суцільній темряві відхекується, відсапується і врівноважено цідить теплими краплями час.
Якщо поставити на паузу думки, можна почути, як стрілка шепоче "Ти-та, ти-той, ти-та, ти-той". Мабуть, серце кожного годинника "заведене" на такий ритм...ритм підтримки, темп впевненості, тональність надії.
Ніч відпочинку, і годинник знову торкається ранковою прохолодою мого зап'ястя. Знову дарма змагатиметься з моїм пульсом, знову ловитиме на собі мій стурбований погляд і сочитиме струмочком час)
Немає коментарів:
Дописати коментар