Надворі ж грудень

Чашечка чаю гріє себе і вмовляє мої холодні пальці нарешті прийняти її тепло. Маленька свічечка скромно танцює з прохолодним повітрям фокстрот і шаріється, коли його потік цілує її за вушком...

Горнуся клубочком до себе і ковдри, але все рівно в душі і руках дуже холодно. Мабуть, то побічні ефекти моїх гострих жартів, сарказмів та наївних мальованих мрій. 

Щоб зігрітись, спробую віднайти тепло всередині думок. Закриваю очі, поринаю у себе, прислухаюсь. Така тиша...Аж раптом чую голос. Знайомий, рідний голос брата: "Мала, вікно в своїй кімнаті закрий, надворі ж грудень"...І справді...
Настрій: грудневий
Зараз звучить: "Світ навиворіт. Камбоджа"