Буває, йдеш
коридором свого життя і бачиш шикарні двері. Заходиш в кімнату – а там все таке
яскраве, різнобарвне і кольорове.
Роздивляєшся кожну деталь: тут бантик, тут
чашечка кави, тут ніжний шовк. А потім тобі стає тісно. Немає де розправити
крила, не вистачає місця для польоту і здається, що все вже десь бачив раніше.
А буває і так, що за маленькими непримітними
дверцятами з маленькою квіточкою на ручці, криється цілий світ. Спочатку там
темно, дивно і навіть трохи страшно. Але з кожною хвилиною, ти бачиш щось нове.
Десь запахло ванільними мріями, на поличці побачив цікавий блокнот, пролетіла
поруч кольорова фантазія. З кожним кроком поринаєш у Всесвіт думок, ідей,
бажань, почуттів.
Отак із людьми. З
кимось гарно, але тісно. А з кимось і життя не вистачить, щоб обійти всі
закутки чогось прекрасного.
Немає коментарів:
Дописати коментар