середа, 12 березня 2014 р.

Смачна штучка




Одного березневого вечора 3 абзаци книги, абсолютно не повязаної з мовами, та ідея, підкинута другом-книголюбом, взявшись за руки надихнули мене на написання наступних речей. Я - філолог і наразі гризу граніт філологічно-педагогічних наук. Маю сказати, що мова – це далеко не камінь. Це щось мякше і стовідсотково смачніше. Типу печива. Так-от…якщо мова – це печиво, то які витвори кондитерської майстерності можна знайти в її пекарні?...




Українська…Для  мене рідна мова – це печиво на пряженому молоці. Мяке, тендітне, з теплим ароматом та ніжним смаком дитинства. Воно зазвичай таке крихке, бо в цій мові багато тонкощів та таємниць. Скажу вам по-секрету, якщо ця мова лунає з вуст особливої серцю людини, то рожевощокі хлопята із стрілами в рученятах підсипали в печиво ваніль…

Англійська…Вівсяне печиво, однозначно. І не тільки тому, що істинні англійці не уявляють початок дня без вівсянки. Більше тому, що це печиво – класика. На перший погляд відоме всім і досить просте. Але варто лишень відкусити шматочок – як розумієш, що не з простого тіста зроблена ця піченька! Вірте мені, я філолог. Скільки цього печива вівсяного зїла на ніч, а все рівно в рецепті залишились білі плями і часто доводиться готувати «приблизно так».

Німецька…Галетне печиво. З висівками. Стримане, скромне, але дуже корисне і по-своєму смачне. На перший погляд – сухе і тверде, але варто додати джему чи меду – і це найкраще частування для душі. Чого тільки варте моє улюблене  «Pfersig» (пфеазіхь) – персик)))

Іспанська…Для мене це пісочне печиво зі згущеним молоком всередині. Дещо тягуче, але таке солодке. Його багато відразу і не зїси, навіть з чаєм чи молоком. Це печиво «для особливого випадку», його треба куштувати порціями, насолоджуючись. Можливо, через це в навчальному плані філологів мого УНІка іспанської було, скажімо, тільки щоб попробувати.

Французька…Безе…Однозначно. Виглядає легким, романтичним та повітряним. Маленький шматочок хмаринки на тарілочці. Здавалося б, просто і легко…Але хто хоч раз у житті пробував готувати те безе, псував кілограми цукру і тонни нервів, той знає, яка то каторга! Те саме і з вивченням французької. Дякувати тобі Кухня, що мені дісталось пісочне…


Смачного, філологи і нефілологи) Любіть мови!

Настрій: краще змовчу
Зараз звучить: Арсен Мірзоян - Тісто

2 коментарі:

  1. Як влучно (виявляться!) можна описати Те, до чого не торкнешся... Тим, що таке близьке серцю... й шлунку с(:
    Вікторія, Браво !

    ВідповістиВидалити
  2. Приємно написано і чудово розкрито особливості кожної "смачності". Навіть не куштувавши особисто "безе" та деякі інші різновиди, віриш Автору на слово, що саме так воно і є, так як він вміло і достовірно описав уже знайомі тобі речі, і ти поділяєш його думку. ;)

    ВідповістиВидалити