Хай знає

Отак завжди...Очі злипаються, думки туляться сонно одна до одної, а ручка хитро перестає писати. Але де там..треба дописати вправи з німецької. І кожного разу, коли вишкрябую довжелезне слово до останньої літери, помічаю, що 2-3 карлючки так і норовлять сповзти нижче, до краєчка подушки...

І нарешті крапка. Фінальний аккорд, впевнений і трохи роздратований. 

І варто було закинути ні в чому невинного зошита в нетрі сумки, як сон безсоромно втік до іншої. Поганець. Зрадник...

Але люблю його. Піду шукати Чумацьким Шляхом. Знайду, пущу під вії, а вранці о 6.43 так само безсоромно втечу.  Хай знає =)  

Настрій: непевний
Зараз звучить: Ночные Снайперы - Гугл (мабуть, вона і винна в усьому)