Янголи насправді
посеред нас. Вони ховаються за масками звичайності, не просять небесної каші і
не носять м’яких крил за спиною.
Наші янголята трапляются в набитому людьми транспорті.
Комусь щастить знати їх особисто, мати їхні імена в записниках і пам'яті
мобільного і час від часу пригощати чаєм/сирною запіканкою/думками.
Треба лиш відчути
присутність Свого янгола поруч. Тоді і мріється легше, і дихається простіше.
Ваш янгол може бути далеко не ідеальним. Але він ваш – і крапка. Навіть якщо
янгол і гадки не має, що живе в чиїйсь історії не просто так.
Мені пощастило.
У мене янгол є, я
знаю про його, точніше, ЇЇ існування і відчуваю це час від часу поміж
буденності. Дякую, мій мрійливо-МАРІ-йний Янгол, що ти Є.
І ніколи не топи
своїх демонів, вони ж майстри спорту з плавання в океані сумнівів!...
Як сказала б Бричка (зі щирим серцем і безмежною любов'ю) "Ну ти й коняка"
ВідповістиВидалитиМені пощастило!!!! Також...
ВідповістиВидалитиА демонів своїх я лише часом підгодовую. Люблю я їх!
ааааааааааххахахахаах)коняка
ВідповістиВидалити