Є слова, які відчуваються на кінчиках вій.
Сказані чи подумані, прочитані чи вигадані.
Вони заплутуються в хитросплетіннях вій і залишаються там трішки надовше, ніж назавжди.
Коли весняний вітер намагається знову почути їх в собі, на очі навертаются сльози...сльози радості чи смутку.
Неважливо.
Такі слова у кожного свої. Вони мереживні, витинанкові або павутинчасті...такі свої, що вже й здається, що не скажеш більш нікому.
Але трапляються квітневі вечори, коли вони злітають....
Настрій: квітневий
Зараз звучить: Земфира - Жить в твоей голове
Немає коментарів:
Дописати коментар