Мій чи не мій

Я скучала за твоїм характером. Наші стосунки були роковими, тобто тривали трохи більше року. А твій характер запав мені за комір холодним снігом в листопаді.

Я скучала за твоїм настроєм. Столичним, мінливим і непересічним. Ти – мій чи все ж не мій Київ. Я раптово попала в кишені твоїх спальних районів. І так само раптово вилетіла через рукав.

Було нам з тобою по-різному. Іноді я тонула в тобі, ставала піщинкою і губилася серед своїх і чужих. Часом дихала вільно і не могла насититися простором і атмосферою. Якось навіть майже зустріла світанок з Тобою.

І хоч зараз я повертаюсь до тебе інколи «через троє», я відчуваю – між нами щось є. У тобі залишилися спогади, сміх, балачки, гуляння по парку КПІ, правильні люди, цікаві зустрічі і какаові вечори.

Не знаю, з яким містом зведе мене доля через рік-два-вічність….я думаю, ми будемо ідеальними коханцями. Я і мій чи не мій Київ.