Кожна людина – кімната

Буває, йдеш коридором свого життя і бачиш шикарні двері. Заходиш в кімнату – а там все таке яскраве, різнобарвне і кольорове. 

Роздивляєшся кожну деталь: тут бантик, тут чашечка кави, тут ніжний шовк. А потім тобі стає тісно. Немає де розправити крила, не вистачає місця для польоту і здається, що все вже десь бачив раніше.

 А буває і так, що за маленькими непримітними дверцятами з маленькою квіточкою на ручці, криється цілий світ. Спочатку там темно, дивно і навіть трохи страшно. Але з кожною хвилиною, ти бачиш щось нове. Десь запахло ванільними мріями, на поличці побачив цікавий блокнот, пролетіла поруч кольорова фантазія. З кожним кроком поринаєш у Всесвіт думок, ідей, бажань, почуттів.

Отак із людьми. З кимось гарно, але тісно. А з кимось і життя не вистачить, щоб обійти всі закутки чогось прекрасного.

На кінчиках пальців

Люблю дотик руки до руки, коли з кінчиків пальців ллється тепло.

І не важливо, чи це двоє зробили перший крок до слова "ми". 

Чи це він вже наосліп знайшов руку тієї, що тихо заснула на пасажирському кріслі під звук нічної дороги. 

Чи то просто хороший друг подає руку, щоб давня знайома перелетіла велику калюжу. У цей момент серце відбиває 25й кадр, невловимий для погляду. У цей момент на долю секунди твориться нова маленька аура. У цей момент стає легко, тепло і солодко. 

А все через те, що на кінчиків пальців танцює твоя душа...

Пообіцяй

Будь ласка, пообіцяй мені, що хтось буде питати, яким був твій сон і шукатиме в ньому таємні знаки. Дай мені клятву, що ніколи не згасне в твоїх очах цей вогонь. 

Заприсягнись, що не віддаси свою глибину і потужність кому-попало. Пообіцяй мені, що твої паузи і мовчання розумітимуть правильно. 

Бо якщо так не буде, я відчую це навіть в іншому житті. І змінити нічого не зможу, на жаль.

Тому просто пообіцяй. 

А я вже прийму на віру.  

Ти.

У твоїх очах навіть море боїться втонути. У глибині твоїх мрій губиться час. Але в нього я попрошу для тебе кілька хвилин щастя на сніданок.

На твоїх плечах тримається небо. У твоїй силі не сумнівається навіть Бог. Я так рідко звертаюсь до нього, називаю іншими іменами, ховаюся за дивними словами, але для Тебе я попрошу в нього ще трішки сили.

Ти – особистий варіант Нірвани для когось. Чиясь таємниця і маяк у бентежному океані. І незнаючи цього, ти все рівно для когось Всесвіт.  

На краю свого я

На самому краєчку свого тіла, там де тільки починається аура, в її першому шарі відкриваєшся ти. 

Розливаєшся суттю і стаєш собою, такою, як хотіла раніше – ніжною, теплою, своєю. Десь в лікті уже поколює правда, ти нею відштовхуєш зайвих. А свої залишаються поруч, відчувають легкий електричний заряд, що злітає з-під вій. І він заряджає тих, кого треба. 

Ось так на краєчку себе ти стаєш собою. 

Дозволь для Тебе помовчати

Мені казали, що слова в мої тексти й думки сипляться з неба зірками.

Я їх і справді ловлю і ділюся з кимось уголос, пошепки, в стрічці новин і листах. А для тебе дозволь помовчати.

Бо навіть у мене забракне мовних скарбів, щоб пояснити Тебе.

Тебе в моєму житті, думках і паралельному Всесвіті.

Десь там легким доторком вій до щоки передам свою вдячність за те, що ти є.  Бо сказати не вистачить сил, слів і земного права.

Тому поки я змішую фарби зі слів задля інших, для тебе й про тебе я тихо і щиро мовчу...

Настрій: зефірний

Зараз звучить: Vivienne Mort - Іній

Зізнання Ангела

Ти чуєш шелест моїй думок на світанку. Я говорю титрами солодкого сну, де ти літаєш і знаєш, що це [не] сон. 

Ти бачиш мене між рядками прочитаних книг. Я підказую, де варто зупинитися і поставити крапку. 

Ти відчуваєш мене на дні чаю з бергамотом. Я наповнюю твою душу мереживним теплом. 

Ти кожного дня знаєш, що я поруч. Іноді відчуваєш мій ванільно-солодкий присмак на губах, а час від часу ховаєш мене в гаманець до потертих жетонів метро.  

Буває, ти забуваєш про мене, але я завжди поруч. Я малюю тобі в лабіринтах підказки, зіштовхую з правильними людьми і щовечора витрушую з твоїх кишень сумніви, розчарування та втому. 

Ти – моя щоденна причина летіти. 

Я – твоя раптова згадка про те, що Янголи завжди поруч. 

Бережи себе, бо вас обманювали. У нас немає крил. 

У нас є ви. 

Мій чи не мій

Я скучала за твоїм характером. Наші стосунки були роковими, тобто тривали трохи більше року. А твій характер запав мені за комір холодним снігом в листопаді.

Я скучала за твоїм настроєм. Столичним, мінливим і непересічним. Ти – мій чи все ж не мій Київ. Я раптово попала в кишені твоїх спальних районів. І так само раптово вилетіла через рукав.

Було нам з тобою по-різному. Іноді я тонула в тобі, ставала піщинкою і губилася серед своїх і чужих. Часом дихала вільно і не могла насититися простором і атмосферою. Якось навіть майже зустріла світанок з Тобою.

І хоч зараз я повертаюсь до тебе інколи «через троє», я відчуваю – між нами щось є. У тобі залишилися спогади, сміх, балачки, гуляння по парку КПІ, правильні люди, цікаві зустрічі і какаові вечори.

Не знаю, з яким містом зведе мене доля через рік-два-вічність….я думаю, ми будемо ідеальними коханцями. Я і мій чи не мій Київ.
 

У себе (на кухні)

А кухня місце особливе, знали? Тут можна втамувати голод душевності розмовами про все на світі і ні про що. За столом можуть бути двоє - ти і чай або хтось і кава. Вас може бути троє: ти, хтось і щось невловиме. Тут можна сидіти наодинці, заварювати в чашці вчорашній день і грітися спогадами. А краще - продумувати рецепт завтрашнього дня і впевнено змішувати інгредієнти. На кухні завжди є час на секунду випасти з цього світу. Головне, щоб молоко не збігло...Опівночі тут чай смакує як нектар і сиворотка щирості. Говорити хочеться до ранку. З кимось чи собою.
Приходьте в гості на чиюсь кухню. Вона здатна творити дива)

І знову при китів і небо

Між нами і небом – невидима тонка вуаль. Вона тримає на собі величезний океан. Його синява така глибока, така висока, така насичена. 

Коли вкотре чийсь кит несе на своїй спині валізу із думками, вуаль не витримує натиску. Розходиться по швам із тріскотом – і кит звільняється з тенет. Тоді з неба на нас ллється водопад, суцільною стіною, безпощадною, важкою, сильною. 

Але кит рятує….

Бо скидає зі спини валізу, а з неї розстеляється під хмарами просторе мереживо. 

Вода просочується крізь його візерунок і розчиняється в повітрі мільйонами теплих крапель. Хтось від них ховається. Хтось ловить очима, язиком, губами. Хтось спостерігає збоку і очищає ними свій світ. І так легко відразу стає. 

Коли вкотре потрапите під водопад із неба, підніміть погляд вгору і подякуйте свого кита за мереживо під хмарами =) 

Хочу напитись =)

Люди завжди залишають по собі післясмак. Як напої.

Є люди, як какао. Проведеш з ними час, і так тепло стає, ніжно, затишно. І руки вже не такі холодні і серце не таке байдуже. Душа ще довго гріється цим теплом і тамує на губах спогад про радість.

Є люди, як вода з крану. Ладно, як Оболонська вода – ні пользи, ні врєда. Залишається лиш відчуття важкості після випитого відра рідини. Тут скоріше б в туалет =)

Є люди, як вино. Відразу п’янієш, втрачаєш контроль і пливеш над хмарами своєї серйозності. І від них часто болить голова.

Є люди, як пепсі чи кола. Попри шкідливість, калорійність та сумнівну здатність втамовувати жагу, після них хочеться літати. Один ковток – і ти наповнюєшся енергією. Другий ковток – щира посмішка на обличчі. Третій ковток – життя прекрасне і варте того, щоб бути собою. З такими людьми можна і в вогонь, і в воду, і на футбол, і в бізнес, і на сеанс психоаналізу.

Є люди, як чай з бергамотом. Особливі енергетично, зі смаком життєвого досвіду та ароматом дивної мудрості. І байдуже, чи цей чай заварений багато років тому, чи тільки залитий молодим окропом.

Є люди, як молоко. У них відчувається дитинство і наївність. З такими людьми можна бути ким завгодно, хоч пряником м’ятним, хоч сирником з медом.

Є люди, як джерельна вода. Вони тамують спрагу до нових знань. На перший погляд прозорі і прості, але в один момент розумієш, що там стільки всього потужного криється, а дістатися до дна не так і просто. І звичайне джерело може виявитися справжнім океаном.

Є люди, як йогурт. Ситні, поживні, смачні. З ними класно подорожувати, бо вони не скиснуть так швидко, як молоко і їх не треба вкотре гріти, як какао. З такими людьми надійно. З ними можна бути у будь-який час доби. Вранці – поживно, в обід – корисно, увечері – легко та невимушено!

Є люди, як сідр. Від них іноді паморочиться в голові. Але вони знімають з очей чорну пов’язку, а з душі – скафандр. А ще розв’язують язик. Від балачок про все на світі до самого світанку тоді не відбитись.

Обирайте своїх людей. Щоб післясмак був приємним =) 

Розправ плечі

Розправ плечі. На них тримається твоє небо. 

Відкрий очі. Там море хвилюється на раз-два 

Відчуй душу. Їй щось повідомити тобі треба 

І йди далі. Творити навколо свої дива =) 

Вдихай щастя. Тримай його присмак у серці 

Кажи правду. Вона доведе тебе до добра. 

Смакуй мить. Якщо хочеш – додай трохи перцю 

І йди далі. Творити себе. Вже пора =)

Номером один

Не тоніть в людях. Не пірнайте навіть. Просто пливуть поруч. Тримайтеся разом на воді. Не більше. Бо як показує практика, номером один ви будете тимчасово. Тим часовим поясом, що втрачає свою актуальність при зустрічі з меридіаном ви будете завжди. А от номером один - ніколи.

Вокзальний напівсон

Шановні думки!

Будьте уважні та обережні!

На першу колію підсвідомого вокзалу прибуває нічний швидкий сон сполученням "Сьогодні - Завтра".

Нумерація сновидінь починається з голови.

Вихід в сон здійснюється через глибоке занурення в себе, а також східний і західний підсвідомий перехід.

Не стійте на краю сумнівів.

При посадці будьте готові пред’явити список дій, що посвідчує світлість намірів та конкретність мети.

Бажаємо щасливої дороги до мрії!

29.06.2016
03:21

м. Київ
Південний сонний вокзал

Чай і кава

Я люблю з бергамотом чай

А ти гіркувату каву

За слабкість мою пробачай

Лише з чаєм така ласкава.

А ти любиш лише її

Терпкувато-солодку і темну

Благаю, не сходь з колії,

Коли п’єш свою каву богемну.

Бо десь далеко є рай

Де дві пусті чашки між нами,

Де ти – з бергамотом чай,

Де я – гіркувата кава. 

жовтою стрічкою

Обіцяти собі вставати на мить раніше за сонце

Їсти кашу вівсяну з медом, ваніллю і силою

Тримати шматочок натхнення у лівій долоньці

Й віддати його касиру в трамваї. І милою

Жовтою стрічкою з шовку зв’язатися з космосом

Там між зірками кити вишукують дно

Грають у поло планетою нашою, глобусом

Хто виграє – той пише сценарій кіно.

Для тих, хто встає кожен ранок раніше за сонце,

Їсть кашу вівсяну з медом, ваніллю і силою

Тримає шматочок натхнення у лівій долоньці

І віддає все касиру в трамваї…

У нас все напів

Годуєш мене з ложечки словами з присмаком напівщирості. Даєш все запити напівсолодким терпким натяком .

Десерту не буде, правда?

Він шкідливий для фігури і думок. Заїмо все спогадами з однієї мисочки з голубим краєчком. Вони теж солодкі.

А завтра - знову дієта низькочуттєва. Щоб легше було танцювати напіввальс по лезу ножа. Під напівчутну мелодію з напівзакритими очима.

Раніше я так любила напівтон.

А зараз...

ти або вже годуй з рук, або заклей скотчем серце, щоб не чекало наступних "напів"...

Слова заплутані

Є слова, які відчуваються на кінчиках вій. 

Сказані чи подумані, прочитані чи вигадані. 

Вони заплутуються в хитросплетіннях вій і залишаються там трішки надовше, ніж назавжди. 

Коли весняний вітер намагається знову почути їх в собі, на очі навертаются сльози...сльози радості чи смутку. 

Неважливо.

Такі слова у кожного свої. Вони мереживні, витинанкові або павутинчасті...такі свої, що вже й здається, що не скажеш більш нікому. 

Але трапляються квітневі вечори, коли вони злітають....

Настрій: квітневий

Зараз звучить: Земфира - Жить в твоей голове

Янголи посеред нас

Янголи насправді посеред нас. Вони ховаються за масками звичайності, не просять небесної каші і не носять м’яких крил за спиною. 

Наші янголята трапляются в набитому людьми транспорті. Комусь щастить знати їх особисто, мати їхні імена в записниках і пам'яті мобільного і час від часу пригощати чаєм/сирною запіканкою/думками.

Треба лиш відчути присутність Свого янгола поруч. Тоді і мріється легше, і дихається простіше. Ваш янгол може бути далеко не ідеальним. Але він ваш – і крапка. Навіть якщо янгол і гадки не має, що живе в чиїйсь історії не просто так.

Мені пощастило.

У мене янгол є, я знаю про його, точніше, ЇЇ існування і відчуваю це час від часу поміж буденності. Дякую, мій мрійливо-МАРІ-йний Янгол, що ти Є.

І ніколи не топи своїх демонів, вони ж майстри спорту з плавання в океані сумнівів!...

Зимове пальто

Де ж та весна?

 Зимове пальто вже важке і не в тему. Воно тисне на плечі майже так, як вчорашні думки по дорозі додому.

Воно не вписується в сон на світанку і заважає розправити крила. 

Зимове пальто не дає відчути  протяги між ребрами, щоб двері в минуле таки зачинились з розмаху. 

Скоріше б зняти його з плечей і повісити в шафу зайвий мінор. 

Попереду запах бузку. 

Скоріше б уже. 

У трьох словах

Я відчувала тебе на деньці кожної чашечки чаю. Тому й не пила його з цукром, щоб не зіпсувати твою терпкість. І досі не п'ю, бо думки звикають до смаку, до сміху, до втіхи.

Я впізнавала тебе в очах інших, не тих, не таких, не моїх.

Я чула твій голос поміж рядками улюблених книг, прочитаних мовчки, душею, без ком та тире.

А ти десь ховався в обіймах чергових, своїх, не моїх.

Але я ще вірю, що ми не пройдемо повз нас, не таких і чарівних...

Тільки не вбивай кита

Не вбивай у собі кита. Нехай витісняє з думок зайве. Нехай підкидає стомленою спиною на поверхню важкої води твоїх сумнівів. Нехай розбурхує в тобі потужний океан. 

Не вбивай у собі кита. Щоб хтось зміг почути в нічному небі його повільний глибокий стукіт серця, побачити зоряний слід від сильного хвоста і побажати вам двом теплих вод и попутних хвиль. 

Не вбивай у собі кита. Він мені іноді сниться. 

Настрій: блаКИТно-спокійний

Зараз звучить: Poets of the Fall - Carnival of Rust

Нічна поїздка до себе

Нічний експрес летить в обійми Великої Ведмедиці. Здається, за наступним плавним поворотом перший вагон зіб’є з грони маленького сузір’я стиглу зірку. Вона залетить у навмисно прочинене зашарпане вікно і заплутається у брудній від поглядів фіранці. Хтось зачитаний відведе на секунду погляд і потоне у фіолетово-нічній безодні, поки думки листопадають під рівностишений ритм того, хто поспішає в обійми Великої Ведмедиці. 

Настрій: осінній

Заразу звучить: -

про їжачків і щастя

Нехай щастя підкрадеться до вас сонним їжачком у дивну серпневу чи вересневу ніч. Не дивіться на сотню колючих "але" і "якщо". Прислухайтесь, як спокійно і врівноважено воно дихає і ловить аромат трохи втомлених квітів. Придивіться, як у маленьких оченятах зуміли втонути 2 зірочки з високого неба. Відчуйте, як воно тремтить від легкої передранкової прохолоди і хоче заховатись біля вашої шиї. 

Ніч ненароком випустить з рукава платиновий диск повного місяця і поставить на повтор симфонію нічних корифеїв. 

Чшшш. Прислухайтесь. То не ваше щастя шарудить опалим листям? 

Настрій: щасливий
Зараз звучить: Ludovico Einaudi - Una Mattina

Зважені та щасливі

На шальках терезів вагаються аргументи. Залізні та соціально накачані тремтять під тиском повітряно-хмарних. Мрійливі тримаються за руки з шаленими та намагаються не піддатися впливу розумних та врівноважених. Вирішальною може стати навіть невагома пір’їнка поради чи ледь помітний натяк згори. Очі міцно зав’язані інтуїцією, їм точно не вдасться розгледіти строгу логіку, що ховається за шпалерами віковічних стереотипів. 

Отак душа і грається шальками, як корабликом у морі. Раз. Переважає один бік. Два. На висоті опиняється інший. Три. Нетривка, але солодка рівновага. А рішення лише ловлять хвилі насолоди. Нехай вони не завжди зважені, та все ж щасливі. 

Настрій: невагомий

Зараз звучить: Vivienne Mort - Остання роль

про сни

Чорно-білі сни - це шанс відчути різницю. Вперше побачивши відсутність яскравих спалахів та чітких образів, звертаєш увагу на деталі. На руку в руці, довгу дорогу і тихий знайомий голос. 

Чорно-білий сон - це шанс нарешті збагнути, що пора відректися від Атлантиди Твоїх Зелених Очей.

P.S. І хвора рука на ранок більше не ниє. Пора пам'яті брати приклад.

вся правда про

Як добре, що є кому вправляти час від часу мозок. Щоб не хотілось знову відчути, як погляд гойдається на віях когось напроти, намагаючись розгледіти в світлі крізь задощене віконце колір далеких очей. Недопитий чай в старій склянці і покинута пляшка з таємничою надією на денці поїхали далі на південь. Щасливої догоги!
Як же все таки добре, що хтось уберіг від внутрішньої трагедії ілюзорних марень і повітряних замків.

Настрій: нарешті раціональний
Зараз звучить: мелодія фортепіано

Прикінцево

Стан підвішеності на межі статусів лоскоче не тільки ребра 

а пошук істини, цілі й призначення нагадує хребет зебри 

В нічному потязі відчути потяги до чийогось подиху 

А потім шквали обаз, ляпаси совісті - то лише протяги 

Фіранка зачухана, скло заплямоване замріяним поглядом, 

Бо весна вже залізла бід блузку бузком і тюльпановим спогадом 

Хоч би не забути, що в пошуках его і власного порту 

Треба тримати чашку какао, серветки вологі і ніж у шортах, 

Бо раптом хтось трапиться з пакетом тривожностей

 і творожним тортом...

Настрій: годиться

Зараз звучить: Океан Ельзи - Коко Шанель

Квітнева ностальджі

А може сніг у квітні - то останній шанс відчути на собі прозорість спогадів?
Ти йдеш, весняно вітряна і незалежна, аж раптом відчуваєш на повіках лід. І думаєш, то сльози щастя ріжуть зір і волю...Аж ні, то справді сніг приліг спочити на твоїх думках. І в отакому, раптово крижанім круговороті єдине, що згріє - то теплий шалик спогадів. Щокою тулишся до них і відчуваєш вовняний дотик того, що не вернеш. Пірнаєш глибше - і тепло вже на губах. Тамує запах ніжного какао, і залишає в кутиках усмішки тінь намоклих вій. 
А ти все йдеш холодно-вітряна і незалежна, і хоч той шалик спогадів прозорий, як вуаль, тобі вже тепло. 
І сніг у квітні - то капризний шанс відчути на собі цілунки спогадів...

Настрій: в очікуванні чогось
Зараз звучить: Колос - Лист (Як я живу)

Збираю(чи) сили

Занадто довгі канікули - це жорстоке випробування. Спочатку здається, що час у твоїх руках. Його так багато, що він просочується на зайві години сну, фільмів та походеньок вулицями міста. Список справ довгий, як шарф, наприкінці перетворюється на цементний тягар на плечах. Все стає таким непотрібним, зайвим та дратівливим. 

А найважче порвати з теплом дому, що проникло під смішну дитячу піжаму і скрутилося кошенятком під лівим ребром. Десь там, кошенятко те злякається холодних стін і чужих голосів, знайде дорогу додому і вмоститься біля моєї подушки, чекатиме. 

Довгі канікули - це занадто жорстоке випробування. Бо не так легко повертатись в течію річки, коли вже звикаєш бути вільним дощем...


Настрій: важкий
Зараз звучить: Шахматы - Потолок

Моя магія

Заварю тебе, міцного й терпкого, в чашці. 

Розчиню тебе, крихкого й ледь відчутного, в тому теплі. 

Відчую присутність твою, невловиму й тривожну, в ніч з четверга на п’ятницю. 

Вгадаю дату твого народження, таємничу і [не]відому, в магії чисел на білеті в тролейбусі. 

Під ранок в Старий Новий рік витягну з-під теплої подушки листочок, пом’ятий і з іменем синьою пастою. 

Загорну твої плечі, спалені сонцем і втомлені думками, у м’ятні цілунки дощу (якщо дотягнусь). 

Присяду метеликом літнім на твою валізу і побажаю щасливої дороги тобі, трохи впертому й непосидючому. 

І колись таки впізнаю серед тисячі неТих. 

Посміхнусь і зроблю вигляд, що не маю ніякого діла до [не]випадкових див у твоєму житті…Як все-таки добре, що ми ще не знайомі)   

Настрій: магічний
Зараз звучить: The xx - Together

Робити підсумки завжди важко

Підсумками 2014 зустріну те кошеня, що вже несміливо, трішки невпевнено залишає на свіжому сніжку маленькі сліди. То 2015 робить невпевнені кроки і ледь тихо муркоче на вушко, що чекає від мене тепла і молока. Ходи сюди, малюк. Не бійся. Чуєш, з кухні пахне випічкою і мріями з чаєм. Поки ти ловиш лапками сніжинки, спогади бісеринками сипляться на підлогу.....

• спробувала професію на смак, 
• згадала дитинство на мішках і снігових заметах, 
• завела блог (досі живий, герой), 
• знайшла хорошого друга по духу і книгах, 
• вимучила курсову, 
• роздала кошенят, 
• утнула пригоду в м.Рівне, привезла звідти 2 шаріка, 
• повісила на гачечок мрію,
•  зустріла "друга" з минулого у вулику столичного метро,
•  зробила вигляд, що не впізнала тих очей яблучно-зелених, 
• протанцювала до ранку на березі Дніпра, 
• зустріла там ліниве сонце, 
• видерла з пащі бюрократії диплом бакалавра, 
• зняла мрію з гачечка і приміряла на плечі (сподобалось), 
• здійснила нічні поїздки-пересадки з тією ж мрією на плечах, 
• зварила літри варення ягідно-небесного, 
• відчула мрію в кишені та серці, 
• закохалась, 
• випустила демонів в районі Корсунь-Шевченківського (нашими словами вперше була навєсєлє), 
• обманулась, 
• поїхала в пошуках себе,
• згадала очі яблучно-зелені, 
• залишилась сама, 
• поїхала до Львова, 
• накупила купу книг,
•  зустріла на одній з вулиць, а потім в кафе Макса Кідрука, 
• навчилась їсти сало з перцем, 
• ще одна зустріч з улюбленим писменником ("блін, так незвично бачити тебе не в Черкасах"), 
• Хмельницький в кубі (Мішель знає), 
• навчилась замінювати батарейку в годиннику,
•  здала сесію, 
• повернулась до себе.... 

а ще багато цікавих книг, пісень, чудних снів, дуркуватих вчинків і тимчасових закоханостей не в ті очі)

Настрій: (майже) новорічний
Зараз звучить: Poets of the Fall – Illusion and Dream

Старі блокНОТИ

Старі записнички справді не варто викидати. Списані блокНОТИ несуть в собі мелодію колишніх днів. Перебираючи "архіви", знайшла такі рядки:


З клубочка тісно сплутаних думок,
бажань, віршів і незабутніх спогадів
Зв'яжу тобі щось тепле, щоб не змок
і не замерз від холоду і опадів...
Семінар з Релігієзнавства, 253 аудиторія, на межі теплої зими й холодної весни, 3 курс. 

Надворі ж грудень

Чашечка чаю гріє себе і вмовляє мої холодні пальці нарешті прийняти її тепло. Маленька свічечка скромно танцює з прохолодним повітрям фокстрот і шаріється, коли його потік цілує її за вушком...

Горнуся клубочком до себе і ковдри, але все рівно в душі і руках дуже холодно. Мабуть, то побічні ефекти моїх гострих жартів, сарказмів та наївних мальованих мрій. 

Щоб зігрітись, спробую віднайти тепло всередині думок. Закриваю очі, поринаю у себе, прислухаюсь. Така тиша...Аж раптом чую голос. Знайомий, рідний голос брата: "Мала, вікно в своїй кімнаті закрий, надворі ж грудень"...І справді...
Настрій: грудневий
Зараз звучить: "Світ навиворіт. Камбоджа"

На валізах

Збирати валізу - справа нелегка та вкрай відповідальна. 

На дно треба скласти пакет з розчаруваннями та баночку з невпевненістю. Викидати шкода, а на самому денці їх майже не чутно. Зліва вмощу пакунок радощів, оптимізму та солодощів. Посередині стане місця для коробки сміху...Щось забагато, та відсипати вже ніколи. Справа ідеально ляжуть зосередженість, цілеспрямованість та рішучість. Якщо підіпхати коліном, то залюбки влізуть зверху мрії та шалені ідеї. Ой...а виявляється, вони м'які, мов вата цукрова...То можна ще кілька порцій. Їх, як масла, багато не буває! 

Збоку покладу путівник по Місту Можливостей, студентський квиток та білет на плацкарт поїзда "Ковель - ст. Вдома". У боковий карманчик ідеально вміщаються чай, бутерброди і плитка екстрачорного шокощастя. Фух...Якби тільки дороги, чи то....блискавки зійшлись...

3 в 1

Останній день студента. Мала б бути хоч трішки п'яною, принаймні від солодких мрій, дурнуватих жартів і сміливих поглядів (бо алкоголь - то для слабаків). 

Але чомусь більше хочеться поставити думки на плей, вмоститись на другий поверх гуртожиткового ліжка, писати олівцем у старому блокноті, слухати його шепіт під акомпонемент музики ВК і пити гаряче "3 в одному". Вибачай, чай,ай... сьогодні не твій день, теплий мій.

 "3 в одному" - пофіг, нафіг, нєфіг.
Аж самій дивно від такого настрою.
Але мені він зараз довподоби.
Ібо "3 в одному")


Настрій: сілабатарейка
Зараз звучить: Мері - Тепер ти ангел

Несподівано, ностальгічно, але вже легко і просто

Котроїсь ночі я зустріла тебе на перехресті сну й думок. Ти був, як завжди, стриманий, серйозний і трохи цинічний. Я бачила твої зелені очі, які вже майже забула. Легкий запах щойно скуреної цигарки і солодких парфумів нагадали літо 5 років тому. Смішні ми тоді були, правда?

Ти мене не помітив. Це добре. Зник під ранок за кутиком подушки, навіть не спитавши, в чий сон тебе заніс вагон столичного метро. 

Як добре, що я більше не серджусь ні на тебе, ні на себе. Ніхто не винен в тому, чого навіть не було.
Пий менше кави.

Настрій: мереживний
Зараз звучить: Арсен Мірзоян - Бувай, малий!

Ігри з датами

Коли подумки доганяєш дощ

у вагоні сонного потяга...

Коли на парі відчуваєш смак дорожного чаю і привокзального повітря...Коли навмисне залишаєш кілька глав книги для читання біля вікна в плацкарті....То забуваєш про можливу гру в парні-непарні числа в календарі...

Мабуть, доганятиму сніг... То ж цікавіше)

Настрій: лінивий

Зараз звучить: Cali & El Dandee – Yo te esperare

Димно

Руки вже мерзнуть перед парами, скажи? Повітря свіжістю консервує передсвітанковий сон, що не розтав навіть після чашки міцного чаю чи кави, правда?

 Йти починаєш швидше...Щоб не піддатися спокусі...не пірнути в теплий шарф глибше...не повернути наліво і піти до себе. 

Димно, скажи? То горить лится. Сухе, виснажене, трохи химерне, але щасливе і на нас трохи схоже, так?

Димно, еге ж? Присмак гіркоти і солодощів. Як чорний шоколад. Цей дим нагадує, що через півтори книжки - зима...

Осінь залишиться десь на деньці чашки. Хороша була осінь. З бергамотом, мабуть...Дякую їй)

Настрій: теплий

Зараз звучить: ФІОЛЕТ - Один

Фальшива терапія

Він не ліки мої, а плацебо
І звикати до нього не треба
було...
б.


Кажуть, роки лікують,
та я їх безжально марную
і долі руйную
тих,
кого не треба було...
б.


Настрій: свічадний
Зараз звучить: В.О.Д.А. - Спогад

Вокзал і Осінь

Нічний вокзал вже ніжиться в обіймах осені. Вона огорнула його прохолодним вітром і поцілувала  дотиком мерехтливого тепла. Здається, що метушливі пасажири тревожать їхню розмову про безкрайні дороги. Чшш...нехай буде чутно лиш звук коліщаток валіз і запах гарячого чаю.

Коли черговий потяг прибуде на сонний перон, стриманий вокзал і емоційна осінь на мить увімкнуть режим "онлайн", зустрінуть щасливих, проведуть замріяних і знову пірнуть один одному за комір. 

Вокзал і осінь - далеко не ідеальна пара, але в них є шанс зустріти перший сніг на колії разом...


Настрій: осінній
Зараз звучить: Egor Grushin – 911 (cover Океан Ельзи)

Для Мішель)

Дружба - як горнятко грибного супу. Здавалось би, нічого особливого, а стільки ж додає сил іти далі, енергії для вчинків та ситості життям. 

А ще дружба схожа на чай...Виявляється, не завжди треба пити багато і часто. Достатньо правильної людини поруч і тепла не лише в чашці. Розмови тоді вдаються дещо плутані і без цукру, але останній завжди смакує дещо пласмасово, правда? Тому для приємного спілкування достатньо кип'ятку, листочків чаю і відчуття того, що скучила. 

Як же іноді важливо повертатись туди, звідки тікала. Головне, щоб там були ті, хто запропонує тепле горнятко. І я зараз не про суп чи чай...

Настрій: домашній
Зараз звучить:

Imany – Slow Down

НІЖність

Тягнешся до мене клубочком шерстяних ниток, зав'язуєш на вузлики словами і тримаєш теплом. І виходить мереживне плетиво. Та меланжева пряжа швидко не набридне. І візерунок кожного разу здаватиметься більш загадковим. 

От тільки одного боюсь. Що від ніжності моєї залишиться тільки ніж...Що триматиму слабше, ніж...Що любитиму менше, ніж...Що бачитиму в снах рідше, ніж...Ніж...Холодний, гострий і підступний. Завжди лежить в моїй шухляді. За це пробач.

Настрій: винуватий
Зараз звучить: Арсен Мірзоян - Не тобі

Тік-так

Коли на пальчиках приходить ніч, знімаю з зап'ястя годинник. Він так втомився наздоганяти мій шалений пульс, що навіть цокає в півголоса. В суцільній темряві відхекується, відсапується і врівноважено цідить теплими краплями час.
Якщо поставити на паузу думки, можна почути, як стрілка шепоче "Ти-та, ти-той, ти-та, ти-той". Мабуть, серце кожного годинника "заведене" на такий ритм...ритм підтримки, темп впевненості, тональність надії.
Ніч відпочинку, і  годинник знову торкається ранковою прохолодою мого зап'ястя. Знову дарма змагатиметься з моїм пульсом, знову ловитиме на собі мій стурбований погляд і сочитиме струмочком час)

Квиток в один бік

Серйозність намірів цементно закріплює квиток в один бік...І хай вкотре мене питають, чи не буду шкодувати, все вже фіолетово. 
Навіть якщо голки найменшого розчарування торкнуться шиї...скажу, що то така своєрідна терапія для душі. Чомусь завжди думала, що вона саме там, де вузлик від кулончика зупиняєтья, побоюючись торкнутись спини. Стефані Маєр це вкотре підтвердила)

Настрій: мерехтливий
Зараз звучить: Toni Braxton - Saddenly

Дітям від 2-х до 90

Вдихнути побільше повітря і видихнути так, наче свічку на торті приборкуєш. Піднімаєш очі і бачиш багато кольорових сфер...

Мильні бульбашки =)))
 Забавка для дітей від 2 до 90. Здається навіть, що сонце більше тішиться, ніж я. Простягає пальчики до моїх бульбашок, перекидає з променя на промінь, фарбує в кольори, а потім нахабно лопає. Безшумний бах - і кілька холодних мильних крапель приземляються на згорівші плечі. А деякі прозорі м'ячики тремтять вже високо-високо, ще трохи - і черкнуть бочком втомлену хмарку...

Настрій: мильно-повітряний
Зараз звучить: Сергій Підкаура - Завари мені чаю.

P.S. Не заходьте у магазини "Все від 2-3 грн", "Дрібнички" і т.д. у піднесеному настрої...Дітям не залишитья іграшок =)

21 грам душі

Кажуть, що в 21 Леді Серйозність має постукати у двері. Що ж...У мене є кілька варіантів
а) Вона проспала, бо допізна читала/слухала музику/переписувалась/ловила ротом зірки
б) Її викрали інопланетяни/сепаратисти/гопніки
в) Вона подумала, що я безнадійна =)

21! =)
Як вага душі, тільки мрійливіше.
"Зелений час/чай" і бергамот в думках.
Йдемо вперед.

Настрій: піднесений
Зараз звучить: Арсен Мірзоян - Поцілуй мене (2014)

Відносно)

У нестримний зорепад сердечних побажань важко підняти вії щасливих очей. 

Але я таки піднімаю...вії, погляд і трохи стомлену від намиста слів шию...Дивлюсь у своє небо і шукаю Його, прислухаюсь до польотів нічних метеликів, намагаюсь почути той трохи непевний голос. Ніколи не думала, що тишу так важко слухати іноді. Тоді, коли чекаєш той самий тембр, який наче б то так давно видалила з аудіозаписів серця. Викинула, але не забула ту інтонацію. Почекаю ще трішки... 

Ну от... майже північ. Хороший день. Був.
Як добре, що в моєму небі той голос так і не пролунав. Ще один рік пройде у відносному забутті. Відносно вільна. Відносно доросла. Відносно щаслива.

Настрій: солодкуватий
Зараз звучить: Massari feat. Mia Martina – What About The Love